Фінанси

Фінансова звітність бюджетних установ

Повний текст роботи з малюнками та таблицями доступний при скачуванні. Скачати
Дата введення: 2011-12-15       18 ст.

Вступ.

1.Особливості організації обліку в бюджетних установах та організаціях.

2. Роль і завдання бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Зміни, що відбуваються в економіці України, охоплюють як сферу матеріального виробництва, так і галузі невиробничої сфери. Бюджетні установи вимагають особливої уваги та зважених кроків у їх реформуванні. Одним із головних завдань у цьому напрямі є побудова якісно нових фінансово-економічних відносин, а саме: визначення загального механізму їх дії і внутрішньої структури, суб'єктів зазначених відносин та принципів їх побудови, розробка методики визначення вартості послуг бюджетних установ та нормативу фінансування. Значну роль у вирішенні даних питань покликаний відіграти оновлений облік бюджетних установ як засіб формалізації та відображення зазначених відносин.

Мета написання роботи ознайомлення з фінансовою звітністю бюджетних установ для вирішення завдань бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

Відповідно до мети визначено коло завдань, а саме:

- вивчення теоретичних основ обліку бюджетних установ;

- ознайомлення із завданнями обліку за різними його напрямами;

- засвоєння методики реєстрації облікової інформації на різних стадіях та за різними напрямами обліку бюджетних установ;

- визначення проблемних питань обліку бюджетних установ і шляхів їх вирішення.


1.Особливості організації обліку в бюджетних установах та організаціях

До бюджетних організацій належать організації, створені органами місцевого самоврядування, діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів. До таких організацій належать установи охорони здоров'я, культури і мистецтв, фізичної культури і спорту, навчальні заклади, органи державної податкової служби, а також інші установи, які створені органами державної влади та фінансуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів.

Бюджетні установи належать до одного з різновидів організацій некомерційного характеру, для яких одержання прибутку не є їх основною метою.

Установи й організації, що утримуються за рахунок коштів бюджету, ведуть облік виконання бюджету й кошторисів витрат, який прийнято називати бюджетним обліком.

Бюджетний облік відображає виконання бюджету через облік: Доходів, видатків, грошових коштів бюджету на рахунок, фінансування заходів, передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів й рахунків, створених у процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету й виконання кошторисів видатків бюджетних установ. Бюджетний облік охоплює всі операції, пов'язані з виконанням Державного бюджету та дає повну характеристику його стану.

Бюджетний облік ведеться з метою накопичення даних про доходи, видатки, кредитування за вирахуванням погашення і фінансування бюджетів, а також підведення результатів виконання бюджетів.

Бюджетний облік як бухгалтерський облік виконання є єдиною складовою частиною народногосподарського обліку.

Бюджетний облік як один із видів бухгалтерського обліку є науково обґрунтов

аною системою нагляду, відображення, групування і узагальнення та контролю за кількісними і якісними показниками виконання бюджету.

Важливе державне значення має виконання бюджету, який не може бути правильно виконаний без бюджетного обліку. Бюджетний облік направлений на:

1) забезпечення своєчасного й повного надходження доходів у бюджет;

2) своєчасне фінансування організацій, передбачених бюджетом.

Предметом бюджетного обліку є: процес виконання державного

бюджету, який відображає одну зі сторін розширеного виробництва. Предметом бюджетного обліку є кошти Державного бюджету й бюджетів усіх рівнів бюджетної системи та процес їх виконання.

Методом бюджетного обліку є: сукупність прийомів та способів, які використовуються для одержання необхідних даних з виконання бюджету, використання коштів; документальність; відображення на рахунках аналітичного й синтетичного обліку; заповнення бухгалтерських документів; контроль за станом обліку; звітність про стан усіх об'єктів обліку.

Сутність бюджетного обліку найбільш повно проявляється в його функціях: наглядовій, відображенні, узагальненні, контролі виконання бюджетів усіх рівнів та забезпеченні збереження коштів бюджету. Усі функції пов'язані одна з одною і доповнюють одна одну.

Функція нагляду використовується в процесі створення і використання грошових коштів держави - бюджету як за доходами, так і видатками.

Функція відображення базується на тому, що всі операції, які виконуються за рахунок бюджетних коштів, згідно з кошторисами видатків або за дохідною частиною за видами доходів, відображаються у відповідних бухгалтерських документах, рахунках та ін.

Функція узагальнення проводиться при здійсненні всіх операцій за розрахунками, результатом яких є баланс доходів і видатків як бухгалтерський звіт.

Функція контролю виявляє себе при проведенні бюджетного обліку надходжень доходів за їх видами та обліком виконання видаткової частини бюджету у відповідних галузях, установах і організаціях, які фінансуються з бюджету, тобто використання коштів бюджету за призначенням, цільовим використанням коштів згідно із щоквартальним розписом за главами, параграфами і статтями.

Функція управління і керівництва процесом виконання бюджету і забезпечення планування бюджету.

Функція збереженості коштів бюджету як державної власності.

Через бюджетний облік виявляються всі порушення бюджетного законодавства, невиконання вимог щодо режиму економії бюджетних коштів.

Основним документом, що визначає правові принципи регулювання, організацій, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні для всіх підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХГУ.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах ґрунтується на таких принципах, як:

- законність - звітність повинна відповідати правилам та процедурам, які передбачені законодавчими та нормативними актами;

- достовірність — правдиве відображення у бухгалтерській звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог відповідних нормативних актів;

- повнота бухгалтерського обліку - усі операції з виконання бюджетів в органах Державного казначейства підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні результати операцій органів Державного казначейства, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею. Повнота та достовірність в обліку можливі тільки за умови, якщо облікова політика та процедури органів Державного казначейств забезпечать виконання всіх правил бухгалтерського обліку, а також, якщо ці правила застосовуються без відхилень, з урахуванням реальної оцінки операцій, подій та ситуацій;

- дата операції - операції з виконання бюджетів реєструються в бухгалтерському обліку в момент проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

- прийнятність вхідного балансу - залишки за рахунками на початок звітного періоду мають відповідати залишкам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

- привалювання сутності над формою - операції обліковуються, розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту, не за їх юридичною формою;

- суттєвість - у фінансових звітах повинна відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності;

- доречність - корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень;

- відкритість - фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими й детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність повинна бути чітко викладена та зрозуміла для користувача;

- сталість - постійне, протягом бюджетного року, застосування обраних методів. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

- правильність - сумлінне застосування прийнятих правил;

- обережність - обґрунтована, розсудлива оцінка фактів;

- незалежність — відокремленість фінансових бюджетних років (звітних періодів);

- співставність - можливість визначення тенденції виконання бюджету через співставлення інформації, що міститься у бухгалтерському обліку та звітності за певний період часу;

- своєчасність - забезпечення своєчасною інформацією органів законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішення, здійснюють оцінку виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджету тощо та інших користувачів;

- безперервність - оцінка активів здійснюється, виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним;

- консолідація — складання зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів у цілому за системою Державного казначейства України

з урахуванням підвідомчих управлінь та відділень у розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрішньосистемними розрахунками;

- окреме відображення активів та пасивів. Цей принцип передбачає, що всі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо й відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними за винятком клірингових (рахунків за розрахунками), технічних та транзитних рахунків.

Перед обліком виконання кошторисів у бюджетних установах поставлені такі завдання:

1. Забезпечити правильну організацію обліку, точність і своєчасність відображення всіх господарських операцій з виконання кошторисів (облік фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків, товарно-матеріальних цінностей, фондів тощо).

2. Забезпечити раціональне й ефективне використання коштів бюджетної установи за цільовим призначенням відповідно до затвердженого кошторису.

3. Забезпечити повноту і своєчасність проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків.

4. Забезпечити повноту й достовірність складання звітності.

5. Забезпечити контроль за виконанням зобов'язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів.

6. Своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрігосподарських резервів.

7. Формування повної, достовірної інформації про господарські процеси й результати діяльності організацій, установи, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для її використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, статистичними й банківськими установами та іншими зацікавленими органами та організаціями.

Завданнями бюджетного обліку є повне, своєчасне відображення процесу виконання державного бюджету. Прийняті рішення будуть дійсні в тому випадку, коли вони своєчасні.

Значення бюджетного обліку:

1) служить інструментом, що дозволяє здійснювати керівництво процесом виконання бюджету, сприяє додержанню фінансової дисципліни й режиму економії у витрачанні бюджетних коштів; виявляє додатковий прибуток бюджету;

2) велика роль у бюджетному плануванні;

3) особлива роль у розвитку фінансової науки. Бухгалтерський облік виконання кошторисів видатків організацій здійснюється, як правило, централізованими бухгалтеріями, які створені при Міністерствах та відомствах, а також при центральних міських та районних лікарнях, органах ДПС.

Сукупність принципів, методів і процедур, що використовують централізовані бухгалтерії, визначають облікову політику бухгалтерії.

Облікова політика централізованих бухгалтерій базується на основних принципах бухгалтерського обліку.

Централізовані бухгалтерії ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за курсом НБУ на дату здійснення операції або складання звітності.

Операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному періоді, у якому вони були здійснені.

Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів і зобов'язань або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

- позик, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості юридичних та фізичних осіб;

- позик, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих самих юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах з різними строками погашення;

- депозитів та позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного й майбутніх періодів, повинні бути описані із зазначенням їх причин і змін.

Не вважається зміною в обліковій політиці:

- нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

- нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються від

попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.

При централізації обліку за керівниками обслуговуючих організацій зберігаються права розпорядників кредитів: складати договори на поставку товарів і надання послуг та трудові угоди на виконання робіт, які повинні обов'язково реєструватись головним бухгалтером централізованої бухгалтерії; отримувати у встановленому порядку аванси на господарські та інші потреби й дозволяти видачу авансів своїм робітникам; дозволяти оплату видатків за рахунок асигнувань, які передбачені кошторисом, витрачати згідно з встановленими нормами матеріали, продукти харчування та інші матеріальні цінності на потреби організації; затверджувати авансові звіти підзвітних осіб, документи з інвентаризації, акти на списання основних засобів та інших матеріальних цінностей згідно з діючими положеннями.

Централізована бухгалтерія надає керівникам обслуговуючих організацій необхідні їм відомості про виконання кошторисів у строки, встановлені головними бухгалтерами централізованих бухгалтерій з погодженням керівників цих організацій.

Організації, підприємства використовують державні кошти згідно з цільовим призначенням у міру виконання заходів, які передбачені кошторисами, суворо дотримуючись фінансово-бюджетної дисципліни і максимальної економії матеріальних цінностей і грошових коштів.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати систематичний контроль за ходом виконання кошторису видатків, складанням розрахунків з підприємствами, організаціями й особами, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей.

Керівники міністерств, відомств і бухгалтерських служб фінансових управлінь здійснюють керівництво організацією бухгалтерського обліку та звітності, контроль за виконанням кошторисів і видатків організаціями всієї системи.


2. Роль і завдання бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами

До специфічних особливостей бюджетного обліку необхідно віднести:

  • контроль виконання кошторису видатків;
  • роздільний облік касових і фактичних видатків;
  • організацію обліку в розрізі статей бюджетної класифікації;
  • сувору відповідність обліку і звітності вимогам нормативних документів;
  • галузеву специфіку обліку в установах культури, науки, освіти, охорони здоров'я, управління, оборони і т. ін.

Збереження і розвиток установ бюджетної сфери вимагають підвищення віддачі фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовуються в цих установах, більш тісного зв'язку виділених з бюджету коштів з результатами їх використання. У той же час, враховуючи напруженість бюджету, для зменшення дефіциту коштів для утримання бюджетних установ необхідно активніше запроваджувати комерційні відносини в системі бюджетних установ (в розумних межах). Поєднання бюджетного фінансування і комерційної діяльності сприяє більш раціональному використанню не лише бюджетних асигнувань, але й коштів інших джерел фінансування, що надходять на потреби установ невиробничої сфери. За допомогою коштів, отриманих від комерційної діяльності, з'являється можливість покращити якісні показники роботи цих установ, оптимізувати норми витрат, удосконалити систему оплати праці працівників невиробничої сфери, зміцнити матеріальну базу бюджетних установ, розширити сферу їхньої діяльності. З цією метою бюджетні установи поряд з основною діяльністю можуть займатися і підприємницькою (комерційною, бізнесовою) діяльністю у дозволених законодавством межах.

З метою залучення додаткових фінансових коштів для розвитку галузей невиробничої сфери держава передбачила цілу систему податкових пільг юридичним і фізичним особам (у т. ч. іноземним), що вкладають кошти у розвиток названих установ. Це ще одне з додаткових джерел фінансування діяльності невиробничої сфери.

Важлива роль у втіленні в життя цих заходів належить раціональній організації бухгалтерського обліку, звітності та аналізу господарської діяльності установ бюджетної сфери. Контрольні функції обліку мають бути безпосередньо пов'язані з усією обліковою роботою — оформленням, прийманням і обробкою документів. Контроль повинен передбачати в першу чергу порядок перевірки:

— виконання постанов, розпоряджень і вказівок державних органів і вищих організацій;

— дотримання встановлених нормативів витрат;

— дотримання строків платежів;

— правильності і своєчасності приймання і відпуску товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ);

правильності витрачання фонду оплати праці (ФОП), дотримання установлених штатів, посадових окладів, кошторисів витрат;

— збереження майна, ТМЦ, грошових коштів у місцях їх зберігання та використання;

— правильності здійснюваних під час обліку розрахунків.

У вказаних напрямках необхідно здійснювати попередній, поточний і подальший контроль. Бухоблік не може бути ефективним, якщо не виконує контрольної функції. Але поряд з тим система контролю не повинна завдавати додаткової роботи, ускладнювати документообіг.

Незважаючи на значні успіхи в організації обліку в установах невиробничої сфери, що спостерігаються в останні роки (цьому сприяла нормотворча діяльність ДКУ, введення відповідних курсів у навчальні плани підготовки бухгалтерських кадрів у вузах, технікумах і коледжах, систематичні публікації з бюджетного обліку у професійних періодичних виданнях), є ряд теоретичних, методологічних та організаційних проблем, що вимагають термінового вирішення:

1) у процесі економічної реформи відбувається переформування джерел фінансування установ невиробничої сфери — із загальнодержавного у місцеве;

2) зростає частка позабюджетних коштів у складі джерел фінансування бюджетних установ;

3) галузева специфіка окремих установ вимагає специфічного підходу до обліку їхньої діяльності;

4) подальше впровадження ЕОМ в обліковий процес не завжди науково й методологічно обґрунтоване;

5) поєднання в одній установі бюджетної і комерційної діяльності та її відображення в єдиній системі обліку.

Впровадження у невиробничій сфері нового господарського механізму, використання різних форм господарювання (орендна, кооперативна, індивідуальна трудова діяльність тощо) сприяли виникненню нових для бюджетних установ понять: колективний і орендний підряд, інтенсифікація виробництва, вартість підготовки спеціаліста, вартість медичних послуг, вартість послуг установ культури і т. ін.

Все це зумовлює специфіку і новизну в методології та організації обліку і вимагає відповідного теоретичного обґрунтування, що необхідно для посилення контролю за використанням ресурсів та покращання якісних показників роботи цих установ. Вирішуються ці проблеми по-різному: в одних установах створюють дві бухгалтерії (бюджетну і госпрозрахункову), в інших — вводять два плани рахунків (один для обліку використання бюджетних коштів, а другий — для обліку підприємницької діяльності), у третіх — складають окремі облікові регістри і т. ін. У той же час законодавство пропонує об'єднання коштів, що надходять з різних джерел, їх спільне планування в єдиному кошторисі і спільний облік використання. Але надходження позабюджетних коштів не повинно бути підставою для зменшення бюджетного фінансування, за рахунок якого часто здійснюються витрати, які неможливо перевести на комерційні засади (профілактичні медичні заходи, фундаментальні наукові дослідження тощо).

З метою забезпечення єдиних методологічних основ організації і ведення бухгалтерського обліку та звітності на всій території України в умовах різних форм власності та розвитку ринкових відносин Верховна Рада України прийняла Закон України № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Цей документ передбачає єдині засади організації обліку і звітності для всіх підприємств, установ і організацій, що є юридичними особами за законами України. Згідно з п. 4 статті 6 цього Закону «порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності про виконання бюджетів і госпрозрахункових операцій бюджетних установ встановлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства».

Державне казначейство України розробляє план рахунків бухгалтерського обліку і порядок його застосування, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних і позабюджетних коштів, основних засобів, запасів, видатків, валютних операцій, проведення інвентаризацій, складання звітності тощо. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників установ різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для контролю виконання кошторисів і бюджетів.

Одночасно треба зазначити, що на бюджетні установи не поширюється дія національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що розроблені і затверджені Міністерством фінансів України у період з 1999 до 2001 р.

Основними нормативними документами, відповідно до яких організовується облік у бюджетних установах України, є новий план рахунків бухгалтерського обліку та порядок його застосування, нова бюджетна класифікація видатків, інструкція про кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, інструкція з обліку запасів бюджетних установ та багато інших. У них викладено методику обліку операцій з виконання кошторису видатків за загальним і спеціальним фондами та з обліку іншої діяльності.

Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів, складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру. Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах: 1) бухгалтерії окремих установ; 2) централізовані бухгалтерії.

Зазвичай самостійні бухгалтерії мають великі установи: вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні тощо.

Централізовані бухгалтерії — найбільш поширена форма організації обліку в бюджетних установах. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою ознаками при територіальних і районних медичних закладах, управліннях місцевих державних адміністрацій, міністерствах, відомствах та їх управліннях і виконують усі функції з обліку та звітності бюджетних установ, які вони обслуговують.

На теперішній час ними обслуговуються понад 90% бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів. Централізація обліку справила позитивний вплив на його організацію, методологію, оперативність: поліпшився функціональний розподіл обов'язків між обліковими працівниками, набули поширення прогресивні форми і методи обліку, скоротилися видатки на утримання апарату управління, прискорилося складання та узагальнення звітності, з'явилась можливість порівняння результатів аналізу і контролю виконання кошторисів однотипних установ, використання сучасної обчислювальної техніки тощо. Все це сприяло поліпшенню обліку і контролю виконання бюджету за видатками.


Висновки

До бюджетних належать організації, основна діяльність яких повністю або частково фінансується за рахунок коштів бюджету на підставі кошторису доходів і видатків. Належність організацій до бюджетних визначається їхнім статутом, установчими документами, відповідними фінансовими органами. Це школи, дитячі садки, вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, установи охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізкультури, культури і мистецтва, оборони, державної влади та управління, юридичних установ і багато інших. Загальна кількість бюджетних установ в Україні становить близько 100 тисяч, з яких: 22 тисячі загальноосвітніх шкіл, 24 тисячі постійних дошкільних закладів, близько 24 тисяч закладів культури клубного типу, 225 музеїв, близько 4 тисяч лікарень і т. ін. У Дніпропетровській області бюджетних установ понад 6 тисяч, у тому числі: 2320 закладів освіти, 1370 — культури, 950 — охорони здоров'я, 1388 - соціального захисту населення та ін.

Особливості бухгалтерського обліку в установах невиробничої сфери визначаються законодавством про бюджетний устрій і бюджетний процес в Україні, інструкціями з бухгалтерського обліку в установах і організаціях, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, іншими нормативними документами Міністерства фінансів України (МФУ) та Державного казначейства України (ДКУ).

Список використаних джерел

  1. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. посібник.—К.: КНЕУ, 2001.-- 250 с
  2. Матвеева В.О. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение.— Харьков: Фактор. 2002.— 566 с.
  3. Порядок бухгалтерського обліку та звітності в бюджетних установах гуманітарної допомоги. Затверджений ДКУ10.1 2.1999 р.. № 113.
  4. Порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, термін позовної давнини якої минув. Затверджено ДКУ 08.05.2001 р., № 73 // Все про бухгалтерський облік.— 2001.— № 53 (599).— С. 13.
  5. Ткаченко І.Т. Звітність бюджетних організацій: Навч. посібник,— К.: КНЕУ, 2000.— 216 с.
  6. Учет в бюджетных организациях.— К.: Универсал-бизнес. 2001.—352 с.
Скачати

Схожі роботи