Фінанси

Державний фінансовий аудит як нова форма фінансового контролю діяльності суб’єктів господарювання

Повний текст роботи з малюнками та таблицями доступний при скачуванні. Скачати
Дата введення: 2014-02-23       14 ст.

Вступ.

1. Етапи становлення державного фінансового аудиту як нової форми фінансового контролю діяльності суб’єктів господарювання.

2. Організація процесу державного фінансового аудиту.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Система фінансового контролю, що є невід'ємною складовою в системі менеджменту на макро- і мікроекономічному рівні визначає важливість оцінки його ефективності. Категорія ефективності має подвійне тлумачення: ефективність використання бюджетних коштів і ефективність самого державного фінансового контролю. Поняття "ефективності" необхідно відрізняти від поняття "ефект" контролю. Ефект контролю - це наслідок його використання у визначених умовах. У суспільно-господарському бутті мають місце випадки, коли ефективність контролю значна, а ефект відсутній.

Загальні питання проведення державного фінансового аудиту регламентовано постановою Кабінету Міністрів України № 361 від 25 березня 2006 р.

Державний фінансовий аудит залежно від підконтрольних об'єктів має наступні різновиди: державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ (методику його проведення визначено постановою Кабінету Міністрів України № 1777 від 31 грудня 2004 p.), державний фінансовий аудит виконання бюджетних програм (методика виконання регламентована постановою Кабінету Міністрів України № 1017 від 10 серпня 2004 p.), державний фінансовий аудит виконання місцевих бюджетів (його проведення здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України № 698 від 12 травня 2007 p.).


1. Етапи становлення державного фінансового аудиту як нової форми фінансового контролю діяльності суб’єктів господарювання

У другій половині XX ст. в розвинених країнах світу активно відбувався пошук нових форм контролю в державній сфері, які забезпечили б дієвий нагляд за використанням державних бюджетних коштів. Традиційний фінансовий аудит був основною формою контролю до початку 70-х років. І вже з цього періоду починає розвиватися його нова форма - перевірка ефективності витрачання бюджетних коштів, яка отримує назву "аудит ефективності". Причин, які призвели до цього, було кілька.

По-перше, підвищення економічного потенціалу суспільства, коли закономірно відбувалися якісні зміни в соціально-економічній, політичній, інституційній та інших сферах, що прямо чи опосередковано впливало на підвищення ролі органів контролю в сфері державних фінансів і результативність їх діяльності.

По-друге, формування та реалізація загальноприйнятих міжнародних принципів та правових засад підготовки державного бюджету, його виконання, а також міжнародних стандартів фінансової звітності, міжнародних стандартів аудиту. Результатом цього є підвищення ступеня прозорості й публічності бюджетного процесу, що також гарантує попередження різних зловживань і порушень під час витрачання бюджетних коштів.

По-третє, в зарубіжних країнах сформувалась ефективна система державного фінансового контролю, в якій законодавчо розмежовані функції зовнішнього контролю, що здійснюються незалежними і підзвітними лише парламентам своїх країн вищих органів фінансового контролю, і вн

утрішнього контролю, який діє в межах виконавчої влади через систему казначейства і різних органів контролю міністерств та відомств. При цьому вищі органи контролю відіграють провідну роль по відношенню до структур внутрішнього контролю, оцінюючи їх в процесі проведення фінансових перевірок. Дієва робота внутрішнього контролю спричинила суттєві зміни в структурі бюджетних порушень. Зменшилась частка виявлених фактів незаконного і нецільового витрачання бюджетних коштів, порушення спричинено в основному через арифметичні помилки, неточності, невідповідності під час складання звітності[5, c. 8-9].

У зв'язку з цим фінансовий аудит втратив для парламенту безпосередній інтерес, адже в динаміці він виявляв все менше серйозних негативних фактів у використанні виконавчою владою бюджетних коштів. Тому необхідність посилити результативність контролю також виявилась однією з причин виникнення аудиту ефективності. Така форма контролю у різних країнах має свою термінологію: "аудит відповідності вартості витраченим коштам" (Value for Money Audit), аудит результативності (effectiveness audit), "аудит адміністративної діяльності" (performance audit).

У стандартах державного аудиту INTOSAI підкреслено, що "на відміну від аудиту фінансової звітності, який проводиться відповідно до зовсім особливих вимог і цілей, аудит ефективності в більшості випадків доступний для оцінки і інтерпретації"".

У контрольній діяльності зарубіжних країн аудит ефективності переважає серед інших форм контролю коштів державного бюджету, його частка в загальній кількості перевірок становить 60-70%, а частка фінансового аудиту (ревізії) - лише третину.

Аудит ефективності для України не став принципово новою формою здійснення контрольних дій, а є логічним продовженням їх вдосконалення, що мало місце в історії контролю. Так, на початку XX ст. вже за радянських часів, діяльність робітничо-селянської інспекції за головуванням С. Орджонікідзе відіграла величезну роль в оцінці ефективності плану реконструкції промисловості п'ятирічного плану розвитку народного господарства Радянського Союзу.

Ще раніше, за часів царської Росії 40-50-х pp. ХІХ ст., реформатором В.О. Татариновим було запропоновано державним органам контролю входити в усі деталі, пов'язані з рухом грошових коштів, і вивчати всі сторони господарської діяльності держави. При цьому першою умовою ревізії вважалася "перевірка господарської доцільності та вигідності операцій незалежно від законності їх проведення".

Основною відмінною рисою аудиту ефективності, який у практиці вітчизняного контролю набув терміну "державний фінансовий аудит", є здійснення оцінки (оцінювання) використання державних коштів або виконання бюджетних програм.

Оцінка бюджетних коштів - це процес дослідження якості їх витрачання, сутність якого полягає у збиранні, аналізі, тлумаченні та передачі інформації про ефективність державної політики руху бюджетних коштів.

Мета оцінки бюджетних коштів - визначення відповідності досягнутих результатів запланованим цілям у ході використання державних ресурсів, ефективності бюджетного процесу в цілому.

Методика такої оцінки ґрунтується на теоретичних засадах концепції ефективності управління і передбачає п'ять критеріїв оцінювання використання державних фінансів:

· економічність, яка розглядається як досягнення мінімізації вартості ресурсів, спрямованих на діяльність з огляду на відповідну якість;

· ефективність, як співвідношення між продуктом у вигляді товарів, послуг тощо та ресурсами, використаними для їх виробництва;

· результативність, як отримані наслідки діяльності у порівнянні з цілями, зіставлені з використаними для досягнення цих цілей ресурсами;

· якість послуг, як задоволення найзагальніших або безпосередніх потреб користувачів, таких як доступність, своєчасність, точність;

· фінансова діяльність установи[9, c. 20-21].

Немає єдиного показника, за яким можна було б об'єднати всі критерії оцінок під час державного фінансового аудиту. Деякі з цих критеріїв взаємодіють або конфліктують один з одним. Так, підвищення якості послуг дуже часто супроводжується надмірними витратами, а визначити результативність бюджетної програми складно через проблеми виміру її мети (може не існувати, мета може бути невиразною або розгалужуватись на кілька відносно самостійних, які можуть конфліктувати одна з одною, мета може не стосуватись даної програми, мета може змінюватись з часом).

У розроблених органами ДКРС методичних вказівках проведення державного фінансового аудиту ревізору разом з головним розпорядником бюджетних коштів надана можливість самостійно визначати показники результативності у разі їх недостатності або відсутності згідно з програмою використання бюджетних коштів[6, c. 137].


2. Організація процесу державного фінансового аудиту

Організація процесу державного фінансового аудиту передбачає три стадії його проведення: забезпечення контрольних дій, основна, підготовка звіту за результатами перевірки.

Перша стадія - забезпечення контрольних дій - несе в собі найбільше навантаження. Вона включає три контрольних процеси, які передують безпосередньому проведенню аудиту:

1. Фінансовий моніторинг.

2. Попереднє ознайомлення з підконтрольним об'єктом (вибір проблеми для аудиту).

3. Планування державного фінансового аудиту.

1. Суб'єкт контролю, який бере участь у здійсненні державного фінансового аудиту державних фінансових потоків, виконує фінансовий моніторинг структурних змін, які відбуваються в економічних системах країни, нових тенденцій та розвитку окремих ринкових сегментів. У такому разі проблеми фінансових потоків вчасно можуть потрапити для розгляду до аудиторів з погляду їх ефективності.

2. Попереднє ознайомлення з підконтрольним об’єктом є основою для прийняття рішень про початок проведення державного фінансового аудиту.

Завданнями попереднього ознайомлення є:

- збір інформації про проблему;

- визначення ракурсу цієї проблеми з погляду контролю;

- прийняття рішення про початок проведення державного фінансового аудиту;

- планування проведення державного фінансового аудиту.

Критерієм вибору проблеми для аудиту є ситуації двох типів: негативні ситуації в тій чи іншій галузі (сфері, державній програмі) та ситуації необхідності оцінки економічності, ефективності, результативності тієї чи іншої державної структури або бюджетної програми.

Для прикладу можна розглянути державний фінансовий аудит цільового використання Міністерством освіти і науки асигнувань, виділених на реалізацію програми розвитку освіти в частині виконання заходів щодо комп'ютеризації сільських шкіл.

Проблема для аудиту була обрана під впливом таких чинників:

1) проблеми утримання шкіл і якість освіти, її доступності, відповідності потребам конкретної особистості є актуальними питаннями сьогодення, які визначають інтелектуальний потенціал сучасного суспільства;

2) важливість інформаційно-технологічного розвитку вітчизняної освіти визначається основною вимогою подальшого розвитку потенціалу суспільства;

3) такий захід є першим заходом загальнодержавного масштабу в напрямі інформаційно-технічного розвитку освітянської системи[4, c. 244-246].

Усі розвинені країни світу, вирішуючи цю проблему, здійснюють широкомасштабні програми інформатизації освіти. На цьому фоні стан інформатизації української школи оцінюється як незадовільний (сільські школи були оснащені комп'ютерною технікою тільки на 5%).

Специфіка навчання в сільських школах полягає в інформаційній ізоляції учнів і викладачів, обмеженнях із застосування демонстраційних посібників та лабораторного обладнання. Всі школи віддалені від методичних центрів. Ці чинники зумовили, з одного боку, саму програму інформатизації сільських шкіл, а з другого, - проблему для державного фінансового аудиту використання державних коштів за цим спрямуванням.

Таких проблем в суспільстві, яке розвивається, можна виявити значну кількість. Тому перед ініціатором контролю постає питання відбору найбільш важливих і значущих напрямів перевірки. Відбір можна здійснити, користуючись критеріями, найважливіші з яких такі:

- важливість проблеми (матеріальність, як розмір використаних коштів для громадянського суспільства, ступінь ризику, тип проблеми (структурна, довготривала));

- можливість проведення державного фінансового аудиту (наявність методик, ресурсів, кваліфікованого персоналу);

- потенціал змін (рішення, які впливатимуть на подальші дії, зацікавленість у змінах (уряду, виконавчої влади, парламентаріїв, об'єкта перевірки)).

Кінцевим результатом попереднього ознайомлення є меморандум, в якому на основі отриманої та проаналізованої інформації обґрунтовується проблема для аудиту, приймається рішення про його проведення на конкретному об'єкті.

3. Планування державного фінансового аудиту передбачає складання програми, яка має специфічні складові:

- визначення масштабу аудиту;

- формулювання робочої гіпотези;

- визначення критеріїв оцінки;

- визначення методів збирання і опрацювання даних. Масштаб аудиту передбачає складання переліку питань та підконтрольних об'єктів, а також обмежень, які державні аудитори мають застосовувати, щоб зосередитись на найважливіших аспектах[8, c. 138-140].

Визначаючи питання перевірки, аудитори керуються їх виключною важливістю для забезпечення ефективності використання державних коштів об'єктами контролю, великим значенням з точки зору досягнення запланованих результатів. Питання мають бути сформульованими таким чином, щоб була можливість їх перевірити власними ресурсами контролюючого органу.

Джерелом інформації для державного фінансового аудиту є статистична та фінансова звітність, результати тематичних досліджень і вивчення діяльності конкретних підприємств, установ чи цілих галузей, матеріали про вітчизняний і зарубіжний досвід, звернення громадян тощо. При цьому всі процедури дослідження документуються, а дані, які стають доказами, приводяться у звітному документі.

Контрольні дії мають проводитись у дусі партнерства з усіма учасниками. На підконтрольному об'єкті повинні добре уявляти цілі, масштаби дослідження, бути поінформованими про плани і програми перевірки, мати можливість коментувати результати дослідження.

Використання методів контролю під час основної стадії передбачає перш за все оцінку організації роботи підконтрольного об'єкта, коли державними аудиторами аналізуються існуючі системи управління, планування, обліку, контролю.

Основну увагу під час перевірки приділяють результатам роботи об'єкта, незалежно від того, чи є її предметом програма, напрямок діяльності, система чи інструменти контролю. Спочатку вивчають підсумки і результати роботи, а не застосовувані для їх отримання методи і процеси. Якщо державними аудиторами встановлюються задовільні результати, це свідчить про мінімальний ризик наявності серйозних недоліків на підконтрольному об'єкті і вони обмежуються виявленням і розрахунком можливих резервів для отримання кращих результатів, сформульованих у рекомендаціях з підвищення ефективності використання державних коштів. Якщо наслідки діяльності об'єкта контролю незадовільні, тобто державні аудитори встановили невиконання планових завдань, невідповідність критеріям, перевірка продовжується настільки, наскільки це необхідно для виявлення факторів, що спричинили такий результат.

З цією метою методами державного фінансового аудиту всебічно і детально аналізуються конкретні ситуації в цілому і за окремими аспектами. Проблема відбору ситуацій для перевірки вирішується з урахуванням ступеню їх впливу на результати області, яка перевіряється, метою та завданнями державного фінансового аудиту. На підставі виявлених серйозних недоліків окремих фінансових операцій роблять висновок про неефективне використання державних бюджетних коштів[7, c. 87-88].

Оформлення результатів державного фінансового аудиту передбачає документування на всіх його стадіях. Так, наслідки фінансового моніторингу документують шляхом накладання напису (резолюції) на відповідному документі або складання записки. Результати контролю, проведеного у формі камеральної перевірки, документують доповідною запискою або протоколом, а виїзної перевірки - актом, довідкою або протоколом.

Результати державного фінансового аудиту оформляють аудиторським звітом. Основні вимоги щодо складання аудиторського звіту стосуються його змісту, структури та спрямування[8, c. 146].


Висновки

Відмінність державного фінансового аудиту полягає у тому, що під час його виконання органи контролю керуються тим, що перевіряється не процес прийняття рішень органами представницької та виконавчої влади, а хід реалізації цих рішень, перевірка ефективності проводиться не з метою визначення переваг і правильності політичного курсу чи затверджених державних програм, а з метою оцінки ефективності діяльності органів виконавчої влади з їх реалізації.

Результати державного фінансового аудиту не концентруються на критичних зауваженнях, а є насамперед конструктивними. Це знаходить своє відображення у висновках та рекомендаціях, спрямованих на підвищення ефективності використання державних коштів об'єктом перевірки, а не критики його діяльності.

Державний фінансовий аудит має уникати оцінок політичних рішень. Залучення органів контролю в сферу політичних взаємовідносин законодавчої і виконавчої влади призводить до втрати ними незалежності та об'єктивності. Тому в багатьох країнах під час проведення перевірок ефективності законодавчо заборонено надавати політичну оцінку державним програмам і коментувати політичні рішення уряду.


Список використаної літератури

1. Бурлаков Р. Про систему державного фінансового контролю //Право України. - 1998. - № 3. - C. 69-71

2. Головань М. Державний фінансовий контроль і його реформування //Фінанси України. - 2003. - № 9. - С.133-140

3. Левицька С. Про ефективність державного фінансового контролю//Економіка України. - 2007. - № 4. - C. 83-94

4. Монаєнко А. Правове регулювання фінансового контролю в Україні //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2005. - № 3. - C. 244-250.

5. Сивульський М. І. Державний внутрішній фінансовий контроль в Україні: результати, проблеми та перспективи розвитку //Фінанси України. - 2005. - № 7. - С.8-18

6. Стефанюк І.Б. Теоретичні засади побудови нової системи державного фінансового контролю підприємницької діяльності //Фінанси України. - 2003. - № 11. - C. 137-145

7. Стефанюк І. Державне управління і фінансовий контроль в умовах ринку //Фінанси України. - 1999. - № 8. - C. 76-88

8. Чумакова І. Ю. Аудит ефективності у державному фінансовому контролі зарубіжних країн //Фінанси України. - 2007 . - № 8 . - С. 137- 146

9. Шевчук В. Становлення та розвиток системи державного фінансового контролю в Україні //Фінанси України. - 1997. - № 11. - C. 19-30

Скачати

Схожі роботи