Фінанси

Проектні ризики та методи їх зменшення (проектне фінансування)

Повний текст роботи з малюнками та таблицями доступний при скачуванні.
Дата введення: 2010-10-21       12 ст.

Зміст

Вступ

  1. Поняття проектних ризиків

  2. Причини виникнення, класифікація та способи зниження проектних ризиків

  3. Критерії оцінки ризику при виборі варіанта інвестування

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

Україна обрала шлях розвитку, характерний для держав із розвиненою ринковою економікою, з метою входження у світове співтовариство. Незаперечною умовою інтеграційного процесу є відповідність параметрів функціонування держави певним критеріям, серед яких важливу роль відіграє рівень її економічного розвитку. Загальновідомо, що економічне зростання забезпечується наявністю розвиненої матеріально-технічної бази як конкретного підприємства, так і держави в цілому. Це обумовлює необхідність реконструкції окремих підприємств та створення нових, з використанням передових технологій, а отже, здійснення інвестицій як державою, так і приватним сектором економіки. В Україні прийнято низку законодавчих актів та методологічних документів, які регулюють інвестиційну діяльність, зокрема Закони "Про інвестиційну діяльність", "Про оподаткування прибутку підприємств", П(С)БО ”Основні засоби", П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" та ін. Починаючи з 1998 року, спостерігаємо щорічне зростання вартості основних засобів, але це не знижує актуальності їхнього оновлення й модернізації, що потребує аналізу і дослідження проблем пов´язаних з інвестиціями.

Для інвестиційного клімату в Україні характерні такі умови:

1) наявність підприємств різних організаційних форм і форм власності;

2) недостатність інвестиційних ресурсів в економіці (як у державному, так і в приватному секторі);

3) зниження у загальному обсязі частки державних і збільшення приватних інвестиційних ресурсів;

4) випереджувальний темп зношення основних засобів порівняно з інвестиціями на їхнє оновлення;

5) складна й постійно змінювана система оподаткування;

6) недосконалість амортизаційної політики держави, вияв якої спостерігаємо в такому. П(С)БО 7 "Основні засоби" передбачає кілька методів нарахування амортизації, Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" через облікову політику дає змогу підприємству обрати найоптимальніший для нього варіант. Водночас Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" регламентується ще один спосіб і лише за ним можна заносити амортизацію до витрат з метою оподаткування. Це призводить до того, що на практиці для зменшення обсягу облікових робіт та уникнення додаткових пояснень при перевірках податковими органами, підприємства використовують лише такий метод нарахування амортизації. Для розв´язання цієї проблеми, на наш погляд, треба внести зміни до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою врахування ним методів нарахування амортизації за П(С)БО 7;

7) інвестиційна діяльність пов´язана з ризиком.

Отож потрібен виважений підхід власника (інвестора) до вкладання коштів, що певною мірою обумовлює уповільнення темпів цього проце

су і потребує вирішення багатьох завдань насамперед на державному рівні та ефективного управління інвестиційною галуззю. Вкрай важливими є наукові дослідження нових методів інвестування у розвиток народного господарства, адекватних нинішнім умовам господарювання.

1. Поняття проектних ризиків

Метою аналізу проектних ризиків є надання оцінки всім видам ризиків проекту, а також визначення:

а) можливих шляхів зниження ризиків;

б) ступеня доцільності реалізації проекту за наявного рівня ризику та способів його зниження.

Аналіз проектних ризиків передбачає вирішення таких завдань:

  • виявлення ризиків проекту;

  • оцінка ризику проекту;

  • визначення чинників, що впливають на ризик;

  • пошук шляхів скорочення ризику;

  • врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту;

  • врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування проекту.

При оцінці проектів передбачається, що всі вихідні величини, зокрема величини грошових потоків, відомі або можуть бути точно визначені. У реальній ситуації такого практично не буває. Параметри, які визначають величину грошових потоків, можуть набувати значень, які неабияк відхиляються від очікуваних.[3, c.26]

Приміром, 1987 року на стадії розробки інвестиційного проекту побудови Євротунелю інвестиції оцінювались на суму $8 млрд., а на час відкриття тунелю ці інвестиції перевищили всі очікувані межі і склали $12,33 млрд. У практиці реалізації інвестиційних проектів таких прикладів чимало. Крім того, слід зважити на той факт, що в реальному бізнесі поширення інформації практично завжди має асиметричний характер, тобто, частина учасників проекту має важливу інформацію, якої не має решта учасників.

У цілому, інвестиційний проект на всіх стадіях його життєвого циклу подібний до складного організму. Його функціонування супроводиться переплетінням настільки різноманітних причинно-наслідкових взаємозв’язків, що передбачити їх з високою точністю практично неможливо.

З огляду на це стає ясно, що детерміністський підхід не може бути міцним фундаментом для адекватного аналізу інвестиційних проектів. Більш прийнятним є схоластичний підхід, при якому аналітик усвідомлює, що він готує інформаційну базу для прийняття рішень в умовах непевності. Ступінь непевності в різних ситуаціях може бути відмінним, а отже, неоднаковим буде і ризик.[7, c. 136]

У цілому, ризик є складною для розуміння категорією, коріння якої сягає глибини філософських проблем причинності, випадковості, проблем пізнання світу та поводження цілеспрямованих систем. Напевне тому, доволі нелегко дати всеосяжне й чітке визначення ризику, запропонувати універсальну кількісну міру його оцінки.

Існує принаймні два підходи до визначення ризику – у термінах втрат і збитків та в термінах непевності. У термінах втрат ризик визначається як імовірність того, що збитки перевищать певне значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування втрат чи збитків. В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міри непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій. Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за яких умов він виникає.

Система потрапляє в полк дії фактора ризику за наявності трьох умов:

  • система прагне до певної мети;

  • система має вибір шляху її досягнення;

  • вибір здійснюється в умовах непевності.

З огляду на це можна сформулювати загальне визначення ризику. Ризик – це міра непевності в досягненні системою заданої мети при обраному способі досягнення цієї мети. Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи – існування без втрат і збитків.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня доходності, а способом досягнення мети – реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту – це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту. [2, c.77-79]

2. Причини виникнення, класифікація та способи зниження проектних ризиків

З огляду на причини виникнення, проектні ризики поділяються на такі види:

ризик, пов’язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку;

  • зовнішньоекономічний ризик (можливість запровадження обмежень на торгівлю й поставки, закриття кордонів тощо);

  • ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;

  • ризик неповноти й неточності інформації проекту;

  • ризик мінливості ринкової кон’юнктури;

  • ризик природних катаклізмів;

  • виробничо-технологічний ризик (аварії, вихід з ладу устаткування, виробничий брак тощо);

  • ризик непередбачуваності дій учасників проекту.

Проектні ризики бувають зовнішні та внутрішні.

Зовнішні ризики, у свою чергу поділяються на непередбачувані і передбачувані.

Зовнішні непередбачувані ризики зумовлені:

  • зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту-імпорту, охорони довкілля і т.д.;

  • природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами і т.п.);

  • злочинами та несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом;

  • зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.

Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо.

Зовнішні ж передбачувані ризики при аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків відносяться:

  • ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, підвищення на неї цін, зміну вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо;

  • операційний ризик, пов’язаний з відступом від цілей проекту й неможливістю підтримання управління проектом;

  • ризик шкідливого екологічного впливу;

  • ризик негативних соціальних наслідків;

  • ризик зміни валютних курсів;

  • ризик не прогнозованої інфляції;

  • ризик податкового тиску.

Внутрішні ризики поділяються на планово-фінансові, пов’язані зі зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов’язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації і т.д.

При аналізі ризиків важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов’язаних з цим ризиком.

До ризиків, які надаються до страхування, належать:

  • прямі майнові збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторним встановленням обладнання, неодержанням орендної плати;

  • ризики, що підлягають обов’язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викладення транспортних засобів).

Вищенаведені види ризиків зустрічаються в будь-якому проекті. Для їх зниження використовуються методи управління ризиками, опис яких подано наприкінці цього розділу.[3, c. 34-36]

3. Критерії оцінки ризику при виборі варіанта інвестування

Проектні ризики зумовлені особливостями його життєвого циклу. Для оцінки ризику при виборі варіанта інвестування можна застосувати метод експертних оцінок ризиків у різних фазах проекту.

При аналізі ризиків у передінвестиційній фазі оцінюють фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, функції та завдання основних учасників, виконувані роботи й рівень гарантій по інвестиціях та кредитах.

В інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, перебіг реалізації проекту і якість виконання проектних робіт.

В експлуатаційній фазі оцінці підлягають фактори, які негативно вливають на реалізацію проекту. Це затримка будівництва, перевищення витрат, непогодженість щодо фінансування, неспроможність контрагентів, втручання держави, виникнення збитків, підвищення цін на сировину та енергоносії, некваліфіковане управління персоналом.

Аналіз ризиків у передінвестиційній фазі лежить в основі вибору варіанта інвестування, однак при цьому прогнозуються ризики і в інвестиційній та експлуатаційній фазах.

По кожній фазі проекту складається вичерпний перелік факторів ризику. При цьому кожен фактор характеризується показниками пріоритету та питомої ваги кожного фактора і їх сукупності. Значення пріоритетів і питомих ваг визначаються експертним шляхом.

Ідея кількісного підходу до оцінки ризику ґрунтується на тому, що невизначеність може бути поділена на два види.

Якщо невизначені параметри спостерігаються досить часто за допомогою статистики або імітаційних експериментів, то можна визначити частоти появи даних подій. Такий тип невизначеності має назву статистичної невизначеності. При достатній кількості спостережень частоти розглядаються як наближене значення ймовірностей подій.

Якщо окремі події, які нас цікавлять, повторюються досить рідко або взагалі ніколи не спостерігалися і їх реалізація можлива лише в майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. У цьому випадку використовується суб’єктивна ймовірність, тобто експертні оцінки її величини. Концепція суб’єктивної ймовірності ґрунтується не на статистичній частоті появи події, а на ступені впевненості експерта в тому, що задана подія відбудеться.

Методологічною базою аналізу і ризику інвестиційних проектів є розгляд вихідних даних як очікуваних значень певних випадкових величин з відомими законами імовірнісного розподілу. Математичний апарат, використовуваний при цьому підході, розглядається докладно в курсах теорії ймовірності та математичної статистики [4, c.172-174].

Висновки

Отже, технологія проектного фінансування це — набір взаємопов´язаних способів, методів і прийомів та конкретних процедур, які діють у певній логічній послідовності, що забезпечує оптимальність процесу фінансування інвестиційного проекту для досягнення кінцевої мети — його здійснення. Технологія проектного фінансування на практиці модифікується залежно від різних чинників, основні з яких:

  • тип проекту (мега, моно, мульти);

  • вид проекту (реальний, фінансовий, змішаний);

  • джерела фінансування (приватні, комерційні банки, держава, фінансово-промислові групи);

  • методи фінансування (з регресом, без регресу, з обмеженим регресом, на

  • консорціумиих засадах);

  • види інвестиційних ресурсів (матеріальні, інтелектуальні, фінансові);

  • учасники проекту (підрядник, субпідрядник, керівник проекту й інші);

  • організаційна схема реалізації інвестиційного проекту.

Під впливом таких чинників формуються організаційні схеми технології проектного фінансування. У зарубіжних країнах для розроблення і обрання найраціональніших схем залучають консалтингові фірми (банки тощо). Цей процес має назву "фінансове конструювання" або "фінансовий дизайнінг".

Аналізуючи літературні джерела у галузі інвестиційної діяльності, доходимо висновку, автори в цілому характеризують цикл інвестиційного процесу, його стадії, учасників, джерела інвестування, але не зупиняються на конкретних організаційних схемах технології реалізації інвестиційного проекту. На мій погляд, визначення суті й змісту проектного фінансування, поняття його технології та чинників, що впливають на її здійснення, є першим кроком до розв´язання проблем методики формування схем проектного фінансування. Це важливо як для розвитку наукових досліджень, що стосуються проектного фінансування, так і для реалізації такого способу інвестування та контролю за його здійсненням у практичній діяльності підприємств.

Список використаної літератури

  1. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. – Київ, “Молодь”, 1997.

  2. Ван Хорн Дж. Основы управления финансами. – Москва, «Финансы и статистика», 1997.

  3. Куровский В. Финансирование и кредитование проектных работ/ В. В. Куровский, Г. Ф. Гордиенко. -К.: Будiвельник, 1997. -189 с.

  4. Мертенс А. Инвестиции. – Киев, Киевское инвестиционное агентство, 1997.

  5. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – Київ, “Основи”, 1993.

  6. Унковская Т.Е. Финансовое равновесие предприятия. – Киев, «Генеза», 1997.

  7. Холт Р., Барнес С. Планирование инвестиций. – Москва, «Дело», 1994.

Скачати

Схожі роботи